Шукати
to stipulate
01
обумовлювати, встановлювати
to specify that something needs to be done or how it should be done, especially as part of an agreement
Transitive: to stipulate terms and conditions | to stipulate that
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
stipulate
3-тя особа однини
stipulates
дієприкметник теперішнього часу
stipulating
простий минулий час
stipulated
дієприкметник минулого часу
stipulated
Приклади
The contract stipulates that the payment must be made within 30 days of the invoice date.
У договорі зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом 30 днів з дати рахунка.
02
обумовлювати, гарантувати
to guarantee a specific requirement or condition that will be fulfilled
Transitive: to stipulate that
Приклади
The partnership agreement stipulates that profits will be shared equally among the partners.
Партнерська угода передбачає, що прибуток буде розподілено порівну між партнерами.
03
обумовлювати, встановлювати
to engage in a formal question-and-answer dialogue to establish legal obligations or agreements
Intransitive
Приклади
The parties would stipulate in the presence of witnesses to clarify the terms of their contract.
Сторони обумовили б у присутності свідків, щоб уточнити умови їхнього контракту.
Лексичне Дерево
stipulation
stipulatory
stipulate
stipul
