Шукати
Виберіть мову словника
to incriminate
01
інкримінувати, звинувачувати
to accuse someone of a crime or make a formal charge against them
Transitive: to incriminate sb
Приклади
The prosecutor decided to incriminate the suspect based on the new evidence.
Прокурор вирішив звинуватити підозрюваного на основі нових доказів.
The police officer incriminated the suspect during the interrogation.
Офіцер поліції звинуватив підозрюваного під час допиту.
02
інкримінувати, звинувачувати
to provide evidence or information that suggests a person's involvement in a crime or wrongdoing
Transitive: to incriminate sb
Приклади
The witness hesitated to testify, fearing that any statement might inadvertently incriminate them in the ongoing investigation.
Свідок вагався свідчити, побоюючись, що будь-яка заява може ненавмисно звинуватити його в триваючому розслідуванні.
The surveillance footage unexpectedly revealed a piece of evidence that could potentially incriminate the main suspect.
Кадри спостереження несподівано виявили доказ, який потенційно може інкримінувати основного підозрюваного.
Лексичне Дерево
incriminating
incrimination
incriminate
criminate
crime
