Шукати
to disobey
01
не слухатися
to refuse to follow rules, commands, or orders
Transitive: to disobey a law or command
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
disobey
3-тя особа однини
disobeys
дієприкметник теперішнього часу
disobeying
простий минулий час
disobeyed
дієприкметник минулого часу
disobeyed
Приклади
Soldiers are trained to never disobey direct orders from their commanding officers.
Солдатів навчають ніколи не непідкорятися прямим наказам своїх командирів.
Лексичне Дерево
disobey
obey
