Шукати
to decree
01
декретувати, наказувати
to make an official judgment, decision, or order
Transitive: to decree a decision or order | to decree that
Приклади
The king decreed that all citizens must pay taxes by the end of the month.
Король наказав, що всі громадяни повинні сплачувати податки до кінця місяця.
02
декретувати, наказувати
to announce or issue a formal decision or order
Intransitive
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
правильний
теперішній час
decree
3-тя особа однини
decrees
дієприкметник теперішнього часу
decreeing
простий минулий час
decreed
дієприкметник минулого часу
decreed
Приклади
The king decreed, signaling his authority over the land.
Король наказав, демонструючи свою владу над землею.
Decree
01
указ, декрет
an official authoritative decision or judgment, especially one made by a government or the ruler of a country
граматична інформація
статус істотності
абстрактний
морфологічна будова
просте
злічуваний
форма множини
decrees
Приклади
The king issued a decree establishing a new tax law.
Король видав указ, що встановлює новий податковий закон.
