Шукати
to decree
01
декретувати, наказувати
to make an official judgment, decision, or order
Transitive: to decree a decision or order | to decree that
Приклади
The mayor decrees new traffic regulations to improve safety in the city.
Мер видає указ про нові правила дорожнього руху для покращення безпеки в місті.
02
декретувати, наказувати
to announce or issue a formal decision or order
Intransitive
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
правильний
теперішній час
decree
3-тя особа однини
decrees
дієприкметник теперішнього часу
decreeing
простий минулий час
decreed
дієприкметник минулого часу
decreed
Приклади
At the council meeting, the elders decreed, their decision final and unyielding.
На засіданні ради старійшини постановили, їхнє рішення було остаточним і непохитним.
Decree
01
указ, декрет
an official authoritative decision or judgment, especially one made by a government or the ruler of a country
граматична інформація
статус істотності
абстрактний
морфологічна будова
просте
злічуваний
форма множини
decrees
Приклади
The government ’s decree mandated stricter environmental regulations.
Указ уряду передбачав більш жорсткі екологічні норми.
