Шукати
provoquer
01
викликати, спричиняти
être la cause directe d'un événement, d'une réaction ou d'un effet
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
допоміжне дієслово
avoir
1-ша особа однини
provoque
1-ша особа множини
provoquons
1-ша особа майбутнього часу
provoquerai
дієприкметник теперішнього часу
provoquant
дієприкметник минулого часу
provoqué
1-ша особа множини імперфекту
provoquions
Приклади
Ce médicament peut provoquer des effets secondaires.
Цей лікарський засіб може спричиняти побічні ефекти.
02
кидати виклик, протистояти
ne pas céder face à quelqu'un, continuer à résister ou défier
Приклади
Il a provoqué son adversaire sans jamais céder.
Він кинув виклик своєму супернику, ніколи не здаючись.
03
провокувати, підбурювати
pousser quelqu'un à réagir ou à agir, souvent de façon forte ou négative
Приклади
Il a provoqué une dispute avec ses paroles.
Він спровокував суперечку своїми словами.
