Шукати
provoquer
01
викликати, спричиняти
être la cause directe d'un événement, d'une réaction ou d'un effet
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
допоміжне дієслово
avoir
1-ша особа однини
provoque
1-ша особа множини
provoquons
1-ша особа майбутнього часу
provoquerai
дієприкметник теперішнього часу
provoquant
дієприкметник минулого часу
provoqué
1-ша особа множини імперфекту
provoquions
Приклади
Le discours a provoqué une vive réaction dans la salle.
Промова спровокувала жваву реакцію в залі.
02
кидати виклик, протистояти
ne pas céder face à quelqu'un, continuer à résister ou défier
Приклади
Elle a provoqué les règles en refusant d' obéir.
Вона спровокувала правила, відмовившись підкорятися.
03
провокувати, підбурювати
pousser quelqu'un à réagir ou à agir, souvent de façon forte ou négative
Приклади
Son comportement a provoqué la colère de ses amis.
Його поведінка спровокувала гнів його друзів.
