Шукати
to discourage
01
відмовляти, забороняти
to officially forbid someone from doing a specific activity, usually to prevent it from happening
Transitive: to discourage an activity
02
занеохочувати, зневірити
to cause someone to lose enthusiasm, hope, or confidence, often by expressing negativity or criticism
Transitive: to discourage sb
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
discourage
3-тя особа однини
discourages
дієприкметник теперішнього часу
discouraging
простий минулий час
discouraged
дієприкметник минулого часу
discouraged
03
відмовляти, розвіювати
to prevent or persuade someone from taking a particular action or pursuing a specific course of action
Ditransitive: to discourage sb from sth
Лексичне Дерево
discouraged
discouragement
discouraging
discourage
