Шукати
to argue
01
сперечатися
to speak to someone often angrily because one disagrees with them
Intransitive: to argue with sb
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
правильний
теперішній час
argue
3-тя особа однини
argues
дієприкметник теперішнього часу
arguing
простий минулий час
argued
дієприкметник минулого часу
argued
Приклади
He argues with everyone at work; it's so annoying!
Він сперечається з усіма на роботі; це так дратує!
02
сперечатися, стверджувати
to provide reasons when saying something is the case, particularly to persuade others that one is right
Transitive: to argue that | to argue for sth | to argue against sth
Приклади
He argued that increasing funding for education would lead to long-term benefits for society.
Він стверджував, що збільшення фінансування освіти призведе до довгострокових вигод для суспільства.
03
аргументувати, стверджувати
to provide evidence or support for a particular conclusion or viewpoint
Transitive: to argue a conclusion or viewpoint
Приклади
The circumstances argue his involvement in the conspiracy.
Обставини свідчать про його причетність до змови.
Лексичне Дерево
arguable
arguer
arguing
argue
