Шукати
sträuben
[past form: sträubte]
01
опиратися, чинити опір
Sich widersetzen oder gegen etwas wehren, oft aus Ablehnung oder Trotz
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
допоміжне дієслово
haben
1-ша особа однини
sträube
3-тя особа однини
sträubt
дієприкметник теперішнього часу
sträubend
простий минулий час
sträubte
дієприкметник минулого часу
gesträubt
Приклади
Das Kind sträubte sich gegen den Mittagsschlaf.
Дитина опиралася проти обіднього сну.
02
ставати дибки, щетинитися
(Haare, Federn) sich aufrichten, meist aus Angst, Wut oder Kälte
Приклади
Wenn es kalt ist, sträuben sich oft die Haare.
Коли холодно, волосся часто стає дибки.
