Шукати
to discredit
01
дискредитувати, підривати довіру
to make someone or something be no longer respected
Transitive: to discredit a person or their reputation
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
discredit
3-тя особа однини
discredits
дієприкметник теперішнього часу
discrediting
простий минулий час
discredited
дієприкметник минулого часу
discredited
Приклади
The scandal served to discredit the politician in the eyes of the public.
Скандал послужив тому, щоб дискредитувати політика в очах громадськості.
02
дискредитувати, викликати сумніви
to raise doubt about someone or something and make people stop believing in them
Transitive: to discredit information
Приклади
The online article 's misleading information and lack of reliable sources quickly discredited its claims.
Оманлива інформація в онлайн-статті та відсутність надійних джерел швидко дискредитували її твердження.
03
дискредитувати, підривати довіру
to make people believe someone or something is not trustworthy or reliable
Transitive: to discredit sb/sth
Приклади
The lawyer attempted to discredit the witness during cross-examination.
Адвокат намагався дискредитувати свідка під час перехресного допиту.
Discredit
01
дискредитація, втрата довіри
the state of being held in low esteem
граматична інформація
статус істотності
абстрактний
морфологічна будова
складене
злічуваний
форма множини
discredits
Лексичне Дерево
discredit
credit
