Шукати
déconcerter
01
збентежити, спантеличити
troubler ou surprendre quelqu'un au point de le rendre hésitant ou inquiet
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
допоміжне дієслово
avoir
1-ша особа однини
déconcerte
1-ша особа множини
déconcertons
1-ша особа майбутнього часу
déconcerterai
дієприкметник теперішнього часу
déconcertant
дієприкметник минулого часу
déconcerté
1-ша особа множини імперфекту
déconcertions
Приклади
Son comportement étrange a déconcerté tous ses collègues.
Його дивна поведінка збентежила всіх його колег.
02
збивати з пантелику, спантеличувати
surprendre ou étonner quelqu'un au point de le laisser perplexe
Приклади
Son comportement étrange a déconcerté tout le monde.
Його дивна поведінка збентежила всіх.
