Шукати
déconcerter
01
збентежити, спантеличити
troubler ou surprendre quelqu'un au point de le rendre hésitant ou inquiet
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
допоміжне дієслово
avoir
1-ша особа однини
déconcerte
1-ша особа множини
déconcertons
1-ша особа майбутнього часу
déconcerterai
дієприкметник теперішнього часу
déconcertant
дієприкметник минулого часу
déconcerté
1-ша особа множини імперфекту
déconcertions
Приклади
La question inattendue du professeur a déconcerté l'élève.
Несподіване питання вчителя збентежило учня.
02
збивати з пантелику, спантеличувати
surprendre ou étonner quelqu'un au point de le laisser perplexe
Приклади
La tournure de l'histoire a déconcerté les spectateurs.
Поворот сюжету збентежив глядачів.
