Шукати
to substantiate
01
підтверджувати, обґрунтовувати
to prove something to be true by providing adequate evidence or facts
Transitive: to substantiate a claim
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
substantiate
3-тя особа однини
substantiates
дієприкметник теперішнього часу
substantiating
простий минулий час
substantiated
дієприкметник минулого часу
substantiated
Приклади
The witness's testimony substantiated the defendant's alibi.
Свідчення свідка підтвердили алібі підсудного.
02
підкріплювати, зміцнювати
to add to the strength of something
Transitive: to substantiate sth
Приклади
She substantiated her position by presenting detailed facts.
Вона підтвердила свою позицію, представивши детальні факти.
03
матеріалізувати, втілювати
to give something a physical form or make it real
Transitive: to substantiate something abstract
Приклади
The proposal was substantiated when the team built a prototype.
Пропозиція була обґрунтована, коли команда побудувала прототип.
Лексичне Дерево
substantiating
substantiation
substantiative
substantiate
substanti
