Шукати
to substantiate
/səbˈstænʃiˌeɪt/, /səbˈstæntʃiˌeɪt/
to substantiate
01
підтверджувати, обґрунтовувати
to prove something to be true by providing adequate evidence or facts
Transitive: to substantiate a claim
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
substantiate
3-тя особа однини
substantiates
дієприкметник теперішнього часу
substantiating
простий минулий час
substantiated
дієприкметник минулого часу
substantiated
Приклади
His research findings substantiated the hypothesis he had proposed.
Результати його досліджень підтвердили гіпотезу, яку він запропонував.
02
підкріплювати, зміцнювати
to add to the strength of something
Transitive: to substantiate sth
Приклади
The report substantiated the need for immediate action.
Звіт обґрунтував необхідність негайних дій.
03
матеріалізувати, втілювати
to give something a physical form or make it real
Transitive: to substantiate something abstract
Приклади
His ideas were substantiated in the final design of the product.
Його ідеї були втілені у фінальному дизайні продукту.
Лексичне Дерево
substantiating
substantiation
substantiative
substantiate
substanti
