Шукати
to interrogate
01
допитувати
to question someone in an aggressive way for a long time in order to get information
Transitive: to interrogate sb
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
interrogate
3-тя особа однини
interrogates
дієприкметник теперішнього часу
interrogating
простий минулий час
interrogated
дієприкметник минулого часу
interrogated
Приклади
The prosecutor sought permission to interrogate the key witness to strengthen the case.
Прокурор просив дозволу допитувати ключового свідка, щоб посилити справу.
02
опитувати, запитувати
(of an electronic device) to transmit a signal to another device in order to receive information
Transitive: to interrogate a device
Приклади
The system interrogates the GPS receiver to retrieve the exact coordinates of the aircraft.
Система запитує GPS-приймач, щоб отримати точні координати літака.
Лексичне Дерево
interrogation
interrogative
interrogator
interrogate
interrog
