Шукати
concomitant
/ˌkɑnˈkɑmətənt/, /ˌkɑnkəˈmɪtənt/
concomitant
01
супутній, одночасний
simultaneously occurring with something else as it is either related to it or an outcome of it
граматична інформація
морфологічна будова
просте
відносний
неградуйований
Приклади
The industrial revolution and its concomitant innovations changed the face of the world.
Промислова революція та її супутні інновації змінили обличчя світу.
Concomitant
01
супутнє явище, одночасне наслідок
a condition or event that occurs simultaneously with or in connection to another
граматична інформація
статус істотності
абстрактний
морфологічна будова
складене
злічуваний
форма множини
concomitants
Приклади
The rise in pollution was a concomitant of rapid industrial growth.
Зростання забруднення було супутнім явищем швидкого промислового зростання.
Лексичне Дерево
concomitantly
concomitant
concomit
