Шукати
to vanquish
01
перемогти, знищити
to defeat someone completely and decisively
Transitive: to vanquish sb/sth
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
правильний
теперішній час
vanquish
3-тя особа однини
vanquishes
дієприкметник теперішнього часу
vanquishing
простий минулий час
vanquished
дієприкметник минулого часу
vanquished
Приклади
The general 's strategic brilliance enabled the troops to vanquish the enemy, leading to their unconditional surrender.
Стратегічна геніальність генерала дозволила військам перемогти ворога, що призвело до їхньої безумовної капітуляції.
Лексичне Дерево
vanquishable
vanquisher
vanquish
