Шукати
to conciliate
01
заспокоювати, примиряти
to do something that stops someone's anger or dissatisfaction, usually by being friendly or giving them what they want
Transitive: to conciliate a person or their anger
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
conciliate
3-тя особа однини
conciliates
дієприкметник теперішнього часу
conciliating
простий минулий час
conciliated
дієприкметник минулого часу
conciliated
Приклади
She conciliated the upset customer by offering a full refund.
Вона примирила розлюченого клієнта, пропонуючи повний відшкодування.
02
примиряти, узгоджувати
to bring together or restore harmony between parties
Transitive: to conciliate people or their differing opinions
Приклади
The mediator worked hard to conciliate the opposing groups and reach a peaceful agreement.
Посередник старався примирити протиборчі групи та досягти мирної угоди.
Лексичне Дерево
conciliation
conciliative
conciliator
conciliate
concili
