Шукати
bucking
01
гарцюючий, непослушний
(of an animal) agitated and violent, in a way that involves sudden leaping, kicking, or twisting to resist control or throw off a rider
граматична інформація
морфологічна будова
прикм. від дієприкм. теп. ч.
якісний
найвищий ступінь
most bucking
вищий ступінь
more bucking
градуйований
Приклади
The bucking horse launched the rider into the air within seconds.
Кінь, що б'ється, підкинув вершника в повітря за лічені секунди.
Лексичне Дерево
bucking
buck
