Шукати
to dissociate
01
дисоціювати, розпадатися
to undergo a reversible or temporary breakdown of a molecule into simpler molecules or atoms
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
dissociate
3-тя особа однини
dissociates
дієприкметник теперішнього часу
dissociating
простий минулий час
dissociated
дієприкметник минулого часу
dissociated
02
дисоціювати, відокремлювати
regard as unconnected
03
дисоціювати, відмежуватися
to make it clear that one has no connection with or does not support or agree with someone or something; to state that something does not have any connection with something else
Лексичне Дерево
dissociation
dissociative
dissociate
dissoci
