Шукати
to beguile
01
обманювати чарівністю, очаровувати обманливо
to deceptively attract or charm people
граматична інформація
морфологічна будова
похідне
дієслово дії
правильний
теперішній час
beguile
3-тя особа однини
beguiles
дієприкметник теперішнього часу
beguiling
простий минулий час
beguiled
дієприкметник минулого часу
beguiled
02
обманювати, вводити в оману
to deceive or trick someone into doing something by using clever and tricky methods
Приклади
The clever magician beguiles the audience with his illusions.
Хитрий чарівник обманює публіку своїми ілюзіями.
Лексичне Дерево
beguiled
beguilement
beguiler
beguile
