Шукати
dépité
01
розчарований, засмучений
qui ressent de la contrariété ou de la déception à cause d'un échec ou d'une déception
граматична інформація
морфологічна будова
складене
якісний
найвищий ступінь
le plus dépité
вищий ступінь
plus dépité
градуйований
чол. одн.
dépité
чол. мн.
dépités
жін. одн.
dépitée
жін. мн.
dépitées
Приклади
Elle s' est sentie dépité après avoir raté le train.
Вона відчула пригнічення після того, як спізнилася на потяг.
