Шукати
irritating
01
дратівливий, надокучливий
causing annoyance or displeasure
граматична інформація
морфологічна будова
прикм. від дієприкм. теп. ч.
якісний
найвищий ступінь
most irritating
вищий ступінь
more irritating
градуйований
Приклади
The constant noise from construction work outside was irritating to the residents.
Постійний шум від будівельних робіт зовні був дратівливим для мешканців.
Приклади
The irritating itch on his arm made it hard to concentrate.
Дратівливий свербіж на його руці утруднював концентрацію.
03
дратівливий
(used of physical stimuli) serving to stimulate or excite
Лексичне Дерево
irritatingly
irritating
irritate
irrit
