Шукати
to confiscate
01
конфіскувати, вилучати
to officially take away something from someone, usually as punishment
Transitive: to confiscate a possession
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
правильний
теперішній час
confiscate
3-тя особа однини
confiscates
дієприкметник теперішнього часу
confiscating
простий минулий час
confiscated
дієприкметник минулого часу
confiscated
Приклади
Authorities can confiscate assets acquired through illegal activities as part of legal penalties.
Органи влади можуть конфіскувати активи, отримані внаслідок незаконної діяльності, як частину юридичних покарань.
confiscate
01
конфіскований, вилучений
surrendered or taken because of a rule violation or penalty
граматична інформація
морфологічна будова
прикм. від дієприкм. мин. ч.
якісний
найвищий ступінь
most confiscate
вищий ступінь
more confiscate
градуйований
Приклади
Smuggled items became confiscate after the customs inspection.
Контрабандні товари стали конфіскованими після митної перевірки.
Лексичне Дерево
confiscation
confiscate
