Шукати
to confiscate
01
конфіскувати, вилучати
to officially take away something from someone, usually as punishment
Transitive: to confiscate a possession
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
правильний
теперішній час
confiscate
3-тя особа однини
confiscates
дієприкметник теперішнього часу
confiscating
простий минулий час
confiscated
дієприкметник минулого часу
confiscated
Приклади
The customs officer may confiscate prohibited items at the border.
Митар може конфіскувати заборонені предмети на кордоні.
confiscate
01
конфіскований, вилучений
surrendered or taken because of a rule violation or penalty
граматична інформація
морфологічна будова
прикм. від дієприкм. мин. ч.
якісний
найвищий ступінь
most confiscate
вищий ступінь
more confiscate
градуйований
Приклади
The confiscate goods were displayed in the courtroom.
Конфісковані товари були виставлені в залі суду.
Лексичне Дерево
confiscation
confiscate
