Шукати
to stray
01
блукати, матикувати
to move aimlessly or wander without a specific goal or destination
Intransitive: to stray somewhere
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово руху
правильний
теперішній час
stray
3-тя особа однини
strays
дієприкметник теперішнього часу
straying
простий минулий час
strayed
дієприкметник минулого часу
strayed
Приклади
The children strayed around the park, chasing butterflies and playing games.
Діти блукали по парку, ловили метеликів і грали в ігри.
02
збиватися зі шляху, відхилятися
to wander off or deviate from the intended or established path
Intransitive: to stray | to stray from a path
Приклади
The lost hiker accidentally strayed into a dense thicket, veering off the established path.
Заблукалий турист випадково забрів у густі зарості, зійшовши зі встановленого шляху.
03
відхилятися, відволікатися
to lose focus or deviate from the main subject or discussion
Intransitive: to stray from a subject | to stray into a subject
Приклади
The intense emotions caused the conversation to stray from a rational discussion to a heated argument.
Інтенсивні емоції призвели до того, що розмова відхилилася від раціонального обговорення до жаркої суперечки.
stray
01
розрізнений, рідкісний
not close together in time
граматична інформація
морфологічна будова
просте
якісний
найвищий ступінь
strayest
вищий ступінь
strayer
градуйований
02
блукаючий, загублений
(with reference to an animal) lost or wandered away from its home or natural habitat
03
заблукалий, загублений
away from the correct or intended place
Приклади
She brushed away a stray hair from her face.
Вона змахнула заблукале волосся з обличчя.
Stray
01
блукаюча тварина, загублена тварина
a domestic animal that is lost, abandoned or wandering without an owner
граматична інформація
статус істотності
тварина
морфологічна будова
просте
злічуваний
форма множини
strays
Лексичне Дерево
strayer
straying
stray
