Шукати
solitary confinement
/sˈɑːlətˌɛɹi kənfˈaɪnmənt/
Solitary confinement
01
одиночне ув'язнення, ізоляція
the practice of isolating a prisoner in a small, often windowless cell, with minimal human contact or environmental stimulation, as a form of punishment or for security reasons
граматична інформація
статус істотності
абстрактний
морфологічна будова
складене
незлічуваний
Приклади
The prisoner, deemed a high-security risk, spent several weeks in solitary confinement to prevent potential disturbances with other inmates.
В'язень, який вважався високим ризиком для безпеки, провів кілька тижнів у одиночному ув'язненні, щоб запобігти потенційним порушенням з іншими в'язнями.
