Шукати
entêté
01
упертий, впертий
qui refuse d'écouter les autres ou de changer d'avis
граматична інформація
морфологічна будова
прикм. від дієприкм. мин. ч.
якісний
найвищий ступінь
le plus entêté
вищий ступінь
plus entêté
градуйований
чол. одн.
entêté
чол. мн.
entêtés
жін. одн.
entêtée
жін. мн.
entêtées
Приклади
Il est entêté et ne veut jamais admettre ses erreurs.
Він впертий і ніколи не хоче визнавати свої помилки.
