Шукати
découragé
01
зневіжений, розчарований
qui a perdu l'espoir ou la motivation
граматична інформація
морфологічна будова
прикм. від дієприкм. мин. ч.
якісний
найвищий ступінь
le plus découragé
вищий ступінь
plus découragé
градуйований
чол. одн.
découragé
чол. мн.
découragés
жін. одн.
découragée
жін. мн.
découragées
сфера
émotion, état, psychologie
Приклади
Il est découragé après son échec.
Він розчарований після своєї невдачі.
LanGeek
