Шукати
to retaliate
01
контратакувати, мстити
to make a counterattack or respond in a similar manner
Transitive: to retaliate an attack or insult
граматична інформація
морфологічна будова
просте
дієслово дії
правильний
теперішній час
retaliate
3-тя особа однини
retaliates
дієприкметник теперішнього часу
retaliating
простий минулий час
retaliated
дієприкметник минулого часу
retaliated
Приклади
When betrayed by a close friend, she resisted the urge to retaliate the injury.
Коли її зрадив близький друг, вона опиралася бажанню відплатити за образу.
02
відплачувати, мстити
to take revenge for a wrongdoing or attack
Intransitive: to retaliate | to retaliate against sth
Приклади
After the unexpected ambush, the soldiers retaliated with a swift and strategic counterattack against the enemy forces.
Після несподіваної засідки солдати відповіли швидким і стратегічним контрударом по ворожих силах.
Лексичне Дерево
retaliation
retaliative
retaliator
retaliate
retali
