Шукати
indigné
01
обурений, розгніваний
qui ressent de la colère ou de la révolte face à une injustice
граматична інформація
морфологічна будова
прикм. від дієприкм. мин. ч.
якісний
найвищий ступінь
le plus indigné
вищий ступінь
plus indigné
градуйований
чол. одн.
indigné
чол. мн.
indignés
жін. одн.
indignée
жін. мн.
indignées
Приклади
Il était indigné par la décision injuste du juge.
Він був обурений несправедливим рішенням судді.
